Севернюк Юрій Вікторович

СЕВЕРНЮК ЮРІЙ ВІКТОРОВИЧ

06.05.1993 – 04.10.2022

Головний сержант – Севернюк Юрій Вікторович, народився 1993 р. у

м. Старокостянтинові Хмельницької області.

Після закінчення Старокостянтинівської загальноосвітньої  школи І-ІІІ ступенів №1 вступив до місцевого професійного ліцею,  де здобув середню спеціальну освіту за фахом «Електромонтер».

З 18 років юнак прийняв чітке і виважене рішення пов’язати своє життя з військовою службою. У 2011 р. підписав свій перший контракт і розпочав службу в Криму, у підрозділі морської авіації.

В 2014 р. він зустрів початок російського вторгнення в Український Крим. 

Його військова частина до останнього чинила супротив агресору, але згодом, в неповному складі, змушена була вийти і перебазуватися в м. Миколаїв. Юрій був одним із тих небагатьох, хто під час окупації Криму повернувся в Україну.

Він залишився вірним військовій присязі і далі сумлінно продовжив службу в Морській авіаційній бригаді ЗСУ.

У нього завжди була велика жага до знань. Побратими жартували, що не існує у світі такої техніки, з якою не розібрався б і не полагодив би її «Сєвєр». Саме такий позивний був у Юрія.

Він навчався в Одеській національній морській академії, потім вступив на заочне відділення в Миколаївський корабельно-будівельний університет, де отримав диплом бакалавра і здобув неповну вищу технічну освіту. У Миколаєві він одружився, а згодом, у подружжя народився син.

У 2017-2018 рр. – учасник АТО в Донецькій області.

У 2020 р. пройшов повне навчання за кордоном у Туреччині, після чого – на посаді техніка авіаційно-технічного загону безпілотних авіаційних комплексів «БАЙРАКТАР».

У 2021 р. нагороджений медаллю «10 років сумлінної служби».

З лютого 2022 р. – у Миколаєві у складі Морської авіаційної бригади. Головний сержант.

Брав участь в обороні м. Миколаєва. Підрозділ був задіяний у процесі визволення острова Зміїний на заході Чорного моря.

Зі слів матері, під час виконання бойових завдань в Кіровоградській області, в м. Кропивницькому, внаслідок ворожого обстрілу, отримав поранення і в пожежі втратив майже всі документи. Після одужання і недовготривалої реабілітації став на захист України і продовжив боронити Батьківщину.

Загинув 4 жовтня 2022 р. біля м. Вознесенськ Миколаївської області при виконанні бойового завдання.

 Герою назавжди залишиться 29.

Зі світлин на нас дивиться високий, міцний красень з сяючими, блакитними, неначе небо, очима.  Саме так запам’ятали його рідні.  Він любив життя, любив Україну і свою родину. Був дуже добрим, щирим, відкритим. Завжди відстоював справедливість, шанував моральні норми та принципи.

Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).